Сначала я провёл кучу времени в поисках своего нового кикера, амфы. Я бегал от одного дилера к другому, спрашивал каждого, кто казался подозрительным. Один говорил, что у него нет, другой предлагал микс из буллютей, но это меня не устраивало. Мне нужен был именно спидик, чтобы по-настоящему оторваться от всех проблем и забыться в мире наркотиков.
И вот, наконец, я нашел своего долгожданного дилера, который сказал, что у него есть спидик. Мы встретились на какой-то улице, похожей на тупик. Он мне показал пачку, и я сразу сдался его власти. Деньги в его руках, спидик в моих.
После приобретения я решил пройтись по местам, где обычно бомжи собираются и где можно найти компанию, у которой есть амфа. Мне всегда было интересно посмотреть, как они живут и что они обсуждают.
Я прокатился на метро и очутился в самых глубинах трущоб. Отойдя от станции, я услышал разговоры, похожие на грохот. Ребята, которые буллили меня в школе, здесь выглядели как щеночки. Здесь они были просто никто.
Я подошел к одной компании и спросил, не знают ли они, где можно купить амфу. Они улыбнулись, показали мне какую-то лавку за углом и пожелали мне удачи. Я благодарно кивнул и отправился в поисках своей единственной цели.
В лавке меня принял старик, похожий на гоблина. Он улыбнулся мне, как будто знал, что я пришел за спидиком. Я сказал ему, что меня отправили сюда, и попросил купить пару граммчиков амфы. Сначала он насмешливо улыбнулся, а потом сказал, что у него есть то, что мне нужно, но за цену я буду еще долго отбиваться.
Я сказал ему, что готов пойти на все, лишь бы получить свои долгожданные закладки. Он улыбнулся и пошел в какую-то заднюю комнатку, из которой через некоторое время вернулся с пакетиками амфы. Я поморгал глазами и достал купюры, отдав ему за ету эйфорию.
Вот, получив свое счастье, я решил вернуться на станцию метро и оторваться по полной программе. В моей голове сложился план, как я буду проводить время на этих закладках. Я даже создал свой собственный коктейль, микс из спидика и кикера кокаина.
Заходя в вагон метро, я почувствовал, как все вокруг начали сливаться в одно. Я включил свою любимую музыку и закрыл глаза, оставляя реальность позади. Поезд катился, а я просто путешествовал в своем воображении.
Я оказался снова в трущобах, но уже в компании, где все были на амфе. Разговоры были быстрыми, слова запутанными, но вся компания дружелюбно приняла меня. Мы делились своими историями, рассказывали друг другу о том, как спидик меняет нашу жизнь и как мы умудряемся отбиться от всех негативных мыслей.
Мы провели в этом состоянии несколько часов, пока мне не стало плохо. Я почувствовал, как мое тело начало медленно отключаться. Но моё путешествие внутри себя было самым незабываемым.
В конце концов, я решил покинуть трущобы и вернуться в свою нормальную жизнь. Ведь наши жизни - это всего лишь закладки нашего сознания, и мы сами решаем, какие закладки хотим здесь оставить.
И так, дорогие друзья, это была моя история о том, как я купил амфетамин и побывал в трущобах.
Але, бро! Маю для тебе цікаву історію. Уявляй собі, я щойно купив закладки амфетаміну і розшарився на всю катушку!
Давай зразу по нормі, хочу тебе попрощупати, бо ця шняга вартує уваги. Так що, займайся бізнесом, слухай.
От я тут нашов місце, куди можна без б купити дурю. Друг порекомендував мені один місцевий ділер, він знає свою справу. Прийшлося поговорити з ним, як з нормальним хлопцем, бо він розумієш, влучив у наш сленг.
Договірився з ним на зустріч, ну і поїхав я на ділову поїздку. Прямо в центрі, де гуляють панки й гопники, бачу цей ділер, стоїть припаркований в шикарному авто, на автопілоті. Таця святкувала!
Збагнувши, що зараз у мене буде жоско, підбіг до його авто і спродав на рівне місце. Він відкрив капот, а я побачив купу пакетиків. Відразу взяв на пробу один, колюся, і почуваю парадіз!
По заборони, брателки, ця штука фіалить, перекручує голову, але нічого з цим не можна поробити, бо амфетамін - це наша велика дурь. І зрозумівши, що це бруталий поцінуток, не міг стриматися і якраз з такими енергетиками вирушив гуляти по магазинам.
Ти ж знаєш, що колотися з гашишом на вулиці - не найкраща ідея, тому я його не тягнув з собою.
Зустрів двох своїх панібратів - Диму та Хоми, і розмовив їх до нашої неймовірної прогулянки. Вони також не могли відмовитися від частки жоского задоволення. Всі троє на автопілоті, шмагаємо по магазинам з енергетикою, які просто магнітять наші відпалені очі.
Збираємося ми покупати одяг, бо внутрі нас вже гріє від цієї ейфорії. Хома зайшов до магазину в стилі "streetwear", а Дима взяв курс на "hip-hop" вбрання.
Я ж такий лузер, що голова вертиться і не можу вибрати, де мені обрати стильний наряд. Вирішив підбадьорити себе ще однією закладкою, щоб бути на одній хвилі із хлопцями.
В одному магазині, фіксую, що наш тусовщик Дима, молодець, забрав його усякого роду хіпстерську брендову шмотку. Після цього, він вибрав собі новеньку кепку, щоб круто виглядати на нашому гетто клубі.
В той час я вмостився перед вітринами, вихваляючись перед мимоволі проходящими тим, що я такий стильний і остаточно завис на ефектну косуху. Тут, зрозумівши, що маю по тій же лінії, як і скині, швиденько освіжив відчуття результатом дочірньої закладки.
Дощу над яв рулон, драйв і адреналін розлетілися по крові. Моказ як підар, відразу помітив це нове мене, і вирішив підмітити мою зовнішність. Цим замануло мене ще більше. Вона прийшла, заговорила, і вирішила захотіти сотні тисяч моїх гривень.
А що мені робити? В той момент я хотів поплавати по хмарам, але тут таке зветься: тільки хавай челядину. Не втикати б бобровий потік, а просто бити на гошблек.
На жаль, такі пригоди не можна продовжувати вічно, і ми почали повертатись до нашого району, знаючи, що нас жде море усього того самого незабутнього божественного колотого металу.
Отак я купив амфетамін, погуляв по магазинам, вшантажував модників своїми стильними виборами і познайомився з мадам, що взагалі супер. Без проблем скажу, що цей день залишиться в моїй пам'яті надовго.